Пшениця є найпоширенішою культурною рослиною у світі та входить до раціону третини мешканців планети. Останніми роками її висівають на площах, що змінюються у межах від 216 до 225 млн га. В Україні вона фактично є національним символом держави, а також краси, щасливого добробуту, тілесного й духовного багатства. Проте ця культура високочутлива до ураження шкідниками й хворобами, а також потерпає в останні десятиріччя від змін клімату.
За посівними площами донедавна пшениця домінувала в Україні, однак втратила провідне місце через зниження рентабельності виробництва. І головною причиною цього є невідповідність між потенційними можливостями генотипів сучасних сортів високоінтенсивного типу й інтенсивних універсального використання та рівнями врожаїв в умовах виробництва. Серед факторів зниження рентабельності культури на першому місці, безумовно, економічні чинники та, відповідно, «класичні» підходи до формування технологій вирощування культури, за яких необхідність скорочення витрат визначає складові технологій.
Головною тезою щодо розвитку сучасного рослинництва в Україні є скорочення витрат і впровадження інноваційних препаратів. Також останнім часом серйозною проблемою є зростання варіабельності кліматичних умов, а також періодів, несприятливих для вирощування культури у вегетаційному сезоні.
Динаміка світових цін на зерно пшениці та збільшення попиту сприяють інтенсифікації її виробництва. Тренд у зусиллях отримувати високі врожаї є загальносвітовим.
Останніми роками середня урожайність пшениці в Україні становить близько 40 ц/га, тоді як провідні господарства збирають по 70-90 ц/га. Водночас багатьом підприємствам в Україні в окремі роки вдавалося досягти рівнів 110-125 ц/га. Рекордну врожайність було зафіксовано у 2009-му на Черкащині, де сорт Фаворитка селекції ІФРГ НАН України забезпечив 131,8 ц/га з площі 136 га. Таким чином, ресурс підвищення продуктивності культури за впровадження інноваційних сортів є великим.
Одним із найбільш ефективних і екологічно безпечних шляхів отримання високих урожаїв пшениці є створення стійких сортів, проте в генофонді культури обмежена кількість генів, що визначають стійкість до хвороб і шкідників. Тому особливістю вирощування сучасних високопродуктивних сортів озимої пшениці залишається надійний захист від хвороб і шкідників протягом вегетації за допомогою агрохімікатів.
Скорочені сівозміни й домінування у них зернових культур, різке зниження рівнів внесення меліорантів, макро- і мікроелементів, розбалансування з окремих елементів живлення, використання пестицидів низької якості — все це створює умови для погіршення фітосанітарного стану агрофітоценозів. Так, останнім часом виробники реєструють зростання шкодочинності хвороб пшениці. У рослинництві сьогодення практично відсутнє неінфіковане насіння, а ступінь ураження різними видами шкодочинних збудників хвороб досить високий. Уже кілька років поспіль відмічається сильний розвиток збудників піренофорозу й септоріозу, численних кореневих гнилей, фузаріозів та альтернаріозу. Потенційно високонебезпечними є ураження збудниками офіобольозу. Так, у наших сусідів, Польщі, ураження офіобольозом є серед найшкодочинніших.
Погіршенню фітосанітарного стану агрофітоценозів сприяє і традиційно низька увага до осіннього періоду розвитку озимої пшениці.
Із загально біологічної точки зору очевидно, що реалізація потенціалу генотипу може відбутися лише за відсутності обмежень для розвитку організму з самого початку вегетації. Це стосується усіх зернових колосових культур. Прикладами від зворотного, які можна бачити щорічно, є те, що рослини бур'янів, які зазнали температурного чи інших видів стресу на початку сходів, формують рослини не вище ніж 7-15 см, тобто квітують на поверхні ґрунту.
Останнім часом у провідних аграрних друкованих та Інтернет-виданнях проводяться активні рекламні кампанії, присвячені важливості обробки насіння та ролі перших годин розвитку рослин у формуванні високих урожаїв. У намаганні запропонувати свої продукти компанії акцентують увагу на головному: обробка насіння є виключно важливим елементом, що забезпечує реалізацію генетичного потенціалу й росту та розвитку рослин, часто аж до формування врожаю.
У численних рекомендаціях для обробки насіння звучать такі тези. У провідних країнах протруювання насіння є не просто важливим, а й законодавчо обов’язковим елементом захисту культурних рослин.
Обробка насіння агрохімікатами забезпечує високі рівні реалізації генетичного потенціалу культурних рослин шляхом:
- захисту від хвороб та шкідників;
- часткового забезпечення елементами живлення;
- захисту від змін клімату (в Україні це переважно захист від браку вологи та високих температур).